ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

План

1. Розробка плану фінансової санації у досудовому порядку.

2. План санації в рамках провадження справи про банкрутство.

1. Розробка плану фінансової санації у досудовому порядку

План фінансового оздоровлення розробляють, як правило, фі­нансові та контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представники потенційного санатора, незалеж­ні аудиторські та консалтингові фірми. Необхідність залучення зовнішніх консультантів під час розробки плану зумовлена трьо­ма основними чинниками:

а) затратами робочого часу, необхідного для розробки плану;

б) потребою в належних знаннях та досвіді;

в) потребою в об'єктивності.

Для розробки плану санації використовують увесь методичний та функціональний арсенал контролінгу, сха­рактеризований у попередніх підрозділах. При цьому слід керу­ватися такими принципами:

· завершеність — врахування всіх найважливіших обставин справи (усі позиції плану мають базуватися на цілком перевіре­них даних);

· змістовність — розгляд лише тих обставин, які стосуються процесу санації;

· правильність — правдиве висвітлення проблематики кризи з відображенням усіх передумов та безперервного, логічного ла­нцюга аргументів;

· ясність — правдиве та однозначне висвітлення й відтворен­ня інформації;

· об'єктивність — чітке розмежування між фактичними даними, власним поглядом контролера та висновками.

Згідно запропонованої методики О.О.Терещенко [23] розробленої на підставі вивчення зарубіжного досвіду та синтезу його з віт­чизняною практикою орієнтовний план санації має охоплювати планування фінансових, виробничих і трудових ресурсів підприємства, проце­сів господарської діяльності тощо. План санації може скла­датися зі вступу та чотирьох розділів.

Вступмістить загальну характеристику об'єкта планування. Тут подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності, а також коротка історична довідка про розвиток підприємства. Окрім цього визначаються мета складання плану, його замовник та методи розробки.

Розділ 1відбиває вихідну ситуацію на підприємстві.

Оцінювання зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає в себе вивчення за­гальних політико-економічних тенденцій, аналіз галузі та ринкового сегмента. Під час вивчення загальної політико-економічної ситуації враховуються розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища. Відповідна оцінка дає змогу з'ясувати можливості адаптувати стратегію розвит­ку підприємства до змін у суспільно-політичному житті країни.



Аналіз фінансово-господарського стануохоплює аспекти виробничо-господарської діяльності і фінансового стану. Наводяться дані про фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо).

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місцьполягає в сис­тематизації та оцінюванні відповідних чинників і їх впливу на фі­нансово-господарську діяльність підприємства. Такий аналіз має на меті локалізувати та усунути зазначені чинники. Симптоми кризи виявляються в результаті аналізу слабин (обмежувальних чинників) підприємства. Останні можуть виявлятися в таких сферах:

· залучення капіталу (наприклад, втрата довіри кредиторів);

· ринок (бар'єри на шляху вступу чи виходу з ринку);

· персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психоло­гічні фактори);

· законодавство (податки, заборона звільняти працівників).

Наявний потенціал. Тут характеризуються сильні сторони підприємства, його можливі шанси та наявний потенціал у кад­ровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сфе­рах. Потенціал розвитку підприємства визначається такими голо­вними чинниками:

· фінансове забезпечення та можливості залучення додатково­го капіталу;

· наявність кваліфікованого персоналу;

· наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини (матеріалів);

· наявність ринків збуту продукції;

· виробничий потенціал;

· ефективна організаційна структура;

· висока якість менеджменту.

У разі тривалої фінансової кризи чинники, що визначають по­тенціал підприємства, поступово втрачають силу, а отже, позиції підприємства послаблюються.

Ефективну санацію можна забезпечити завдяки планомірному розвитку й використанню наявного в підприємства потенціалу, а також послабленню чинників, що обмежують можливості санації.

На підставі аналізу вихідної ситуації доходять висновку про до­цільність і можливість санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

Розділ 2 має характеризувати стратегічні цілі санації підпри­ємства, цільові орієнтири та розробку стратегії. Тут подається та­кож оперативна (Сгаsh-) програма, що відбиває заходи, спрямо­вані на покриття поточних збитків, відновлення платоспромож­ності та ліквідності підприємства. Лише за умови вдалого вико­нання цієї програми підприємство буде здатним реалізувати план санації, тобто вжити заходів щодо відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. До каталога са­наційних заходів згідно з Сгаsh-програмою можуть входити:



· рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до господарського суду);

· мобілізація прихованих резервів завдяки продажу окремих позицій активів;

· зменшення та збільшення статутного капіталу;

· реструктуризація кредиторської заборгованості;

· заморожування інвестиційних вкладень;

· зворотний лізинг;

· розпродаж за зниженими цінами товарів, попит на які низький.

Розділ 3 включає в себе конкретний план заходів щодо відно­влення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді і складається з розглянутих далі час­тин.

План маркетингу та оцінювання ринків збуту продукції. Ви­значаються ринкові чинники, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; ступінь еластичності по­питу та рівень платоспроможного попиту на продукцію підпри­ємства; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних то­варних ринках. Кількісне оцінювання частини ринку, яка нале­жить підприємству, здійснюється за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та перспективи її збільшення. Наводиться перелік можливих конку­рентів, з'ясовуються їхні переваги та недоліки; подається схема реалізації продукції; розглядаються методи стимулювання реалі­зації і пропозиції з метою досягнення оптимального співвідно­шення реалізаційної ціни та собівартості. Визначаються перспективи її збільшення. Наводиться перелік можливих конку­рентів, з'ясовуються їхні переваги та недоліки; подається схема реалізації продукції; розглядаються методи стимулювання реалі­зації і пропозиції з метою досягнення оптимального співвідно­шення реалізаційної ціни та собівартості. Визначаються можли­вості та шляхи розширення ринків збуту. Оцінюється діяльність підприємства з погляду антимонопольного законодавства.

План виробництва та капіталовкладень. Наводяться відо­мості про використання обладнання, його знос, витрати, пов'я­зані з відновленням (придбання нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу. Характеризується виробничий процес, визначаються його «вузькі» місця, комер­ційні зв'язки з постачальниками сировини (зокрема, наявність альтернативних джерел). Конкретні заходи щодо розширення асортименту продукції та підвищення її якості з метою досягнен­ня конкурентних переваг. Зазначається, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, «ноу-хау» і в кого та на яких умовах і в який термін та на яку суму потрібно придбати. На цій підставі оцінюються потреби в інвестиціях. План виробництва та відповідних капіталовкладень складається у формі бюджету.

Організаційний план. Характеризується організаційна структура підприємства, розглядаються можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізується управлін­ський та кадровий склад, подається фактична кількість працівників та вносяться пропозиції щодо її зменшення, намічаються заходи щодо посилення мотивації працівників та вдосконалення організації менеджменту. У разі потреби з'ясовуються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

Фінансовий план має містити в собі:

а) прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;

б) баланс грошових надходжень і витрат;

в) зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди, під час санації та після її' проведення);

г) аналіз шляхів досягнення беззбитковості підприємства;

д) форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;

е) графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).

У фінансовому плані наводиться також сума витрат на розробку плану санації та, можливо, проведення санаційного аудиту. На під­ставі фінансового плану визначається загальна потреба підприємс­тва у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел. Обсяг зовнішнього фінансування дорівнює різниці між загальною потребою підпри­ємства у фінансових ресурсах (інвестиції в основні та оборотні за­соби) та прогнозованою виручкою від реалізації окремих об'єктів, що входять до активів, продаж яких здійснюється в рамках санації. Здобуте значення коригується на додатний чи від'ємний Саsh-FІоw, який очікується в період проведення санації.

Розділ 4містить розрахунок ефективності санації, а також пе­релік заходів щодо організації реалізації плану та контролю за її перебігом. Деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики й збитки.

Основні критерії оцінювання ефективності санації такі:

· ліквідність та платоспроможність;

· прибутковість;

· додаткова вартість, створена в результаті санації;

· конкурентні переваги.

Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації

Е = Прогнозований обсяг додаткового прибутку

Розмір вкладень на проведення санації

Результати санації (окрім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити, знаючи додатковий прибуток підприємства, тобто різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (збитків) до її про­ведення. Для об'єктивнішого оцінювання ефективності прогно­зований обсяг прибутку приводиться до теперішньої вартості. Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).

Додаткова вартість, створена в результаті санації, являє собою абсолютний приріст вартості активів підприємства, який очікується в результаті реалізації плану санації. Вона обчислює­ться як різниця між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його вартістю до санації. Потенційна вар­тість визначається за допомогою приведених до теперішньої вар­тості майбутніх грошових потоків.

Цей метод оцінювання ефективності санації базується на дис­контуванні майбутнього Саsh-FІоw. Проблема тут полягає в точ­ності прогнозування майбутнього грошового потоку.

Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за відрахуванням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіста­влення зазначених величин відіграє вирішальну роль у прийнятті кредиторами рішення щодо акцептування плану санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги й інвесто­рами, які можуть фінансувати санацію на умовах пайової участі.

У реалізації плану санації важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг .

Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкуренто­спроможність у довгостроковому періоді [23].

План санації в рамках провадження справи про банкрутство

План санації в рамках провадження справи про банкрутство має особливості порівняно з тим, який складається в рамках досудової санації.

Протягом трьох місяців від дня винесення ухвали про санацію, керуючий санацією зобов’язаний подати на схвалення до комітету кредиторів план санації (реорганізації). Якщо протягом шести місяців до суду не буде подано плану санації боржника, суд має право прийняти рішення про визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

План санації розглядає комітет кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк від дня ухвали про санаціїю. План вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів – членів комітету кредиторів. Через 5 днів схвалений план разом з протоколом засідання комітету кредиторів подається до господарського суду для затвердження.

І. План реорганізаціїрозробляє­ться в тому разі, якщо санація фінансується зовнішнім санатором. Обов'язкові складові плану реорганізації такі:

1) умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;

2) умови та порядок реорганізації юридичної особи боржника;

3)механізм виплати санатором боргу кредиторам (строки, послідовність, форми)

Перша складовацього плану має містити угоду між боржни­ком і санатором про переведення боргу на санатора, що можливо лише за згодою кредиторів (лист до суду або угода). Участь санатора у фінансуванні боржни­ка може полягати в залученні його до складу учасників (власни­ків) підприємства (як у разі збереження юридичного статусу так і в разі реорганізації).

Друга складоваузгодження умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржни­ка. Суть даної реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб'єкт банкрутства – господарське то­вариство, умови реструктуризації статутного фонду узгоджують­ся між його учасниками та санаторами. Способи включення санатора до складу учасників (власників):

а) під час збільшення статутного фонду боржника, коли всі або більшу частину корпоративних прав нової емісії викуповує санатор;

б) у результаті перевідступлення частини корпоративних прав на користь санатора власниками підприємства, що підлягає санації;

в) у результаті злиття, поглинання чи приєднання.

Якщо юридична особа боржника заснована у формі підпри­ємства, статутний фонд якого не поділений на частки, акції (унітарне підприємство), то однією з умов санації має бути пе­ретворення унітарного підприємства на господарське товари­ство.

Санація реструктуризацією може бути інструментом привати­зації цілісного майнового комплексу державного унітарного під­приємства або часток (паїв, акцій) держави в господарських то­вариствах. Продаж пакетів акцій можливий через аукціон або за конкурсом під конкретні зо­бов'язання санатора (умови). Умови санації державних підприємств реорганіза­цією погоджуються з органом, уповноваженим управляти державним майном, а також з Антимонопольним комітетом.

Третя складова - погодження між са­натором та кредиторами умов виплати боргу (строки, послідов­ність та форми).

З метою задоволення вимог кредиторів план реорганізації мо­же передбачати продаж підприємства-боржника як цілісного майнового комплексу. При цьому можливі такі варіанти щодо ре­організації боржника та погашення його заборгованості:

1. Злиття, приєднання чи поглинання (усі права та обов'язки переходять до підприємства-правонаступника, який вживає заходів щодо погашення заборгованості боржника. Ко­лишні власники корпоративних прав отримують при цьому компенсацію, як правило, ринкову вартість цих прав або відповідну кількість корпоратив­них прав підприємства-правонаступника).

2. Коли цілісний майновий комплекс підприємства має бути викуп­лений на відкритих торгах (стане власністю іншої особи). Заборгованість боржника погашається за раху­нок виручки від реалізації ліквідаційної маси з ліквідаційного рахунку боржника.

ІІ. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має свої особливості (див. тему № 3). Він значною мірою базується на мо­білізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства. Для реалізації плану підприємство має бути на певний промі­жок часу звільнене від обов'язків виконання платіжних зо­бов'язань перед кредиторами. Цього можна досягти, уклавши мирову угоду.

Функції нагляду за повнотою виконання плану санації покла­даються на арбітражного керуючого (розпорядника майна чи ке­руючого санацією).

План санації у судовому порядку неодмінно має містити таку інформацію:

1. Аналіз причин фінансової кризи.

2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.

3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).

4.Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконан­ня платіжних зобов'язань.

5. Обгрунтування щодо того, наскільки реалізація плану сана­ції підвищує шанси задовольнити претензії кредиторів порівняно з вихідною ситуацією.

6. Порівняльні розрахунки, що стосуються задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення вимог здійсненням ліквідаційних процедур.

7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника упроцесі та після реалізації плану санації із зазначенням строків від­новлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.

8. Механізми контролю за ходом реалізації плану.

За заявою будь-кого з кредиторів або боржника господарський суд може відхилити план санації, коли будуть надані обгрунтова­ні докази того, що в результаті санації становище однієї із заціка­влених сторін буде гіршим, ніж у разі здійснення ліквідаційних процедур.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Хто розробляє план санації підприємства?

2. Якими принципами слід керуватись в процесі розробки плану фінансової санації підприємства?

3. Скільки розділів може мати план санації?

4. У якому розділі має міститись аналіз причин фінансової кризи?

5. Які заходи і у якому розділі плану санації розкриває оперативна Crash-програма?

6. В чому суть фінансового плану розділу №3 плану санації?

7. У якому розділі плану санації підприємства подано заходи щодо організації реалізації плану та контролю за перебігом санації?

8. Що являє собою додаткова вартість, створена в результаті санації?

9. Що особливого в плані санації в рамках провадження справи про банкрутство порівняно з тим, який складається в рамках досудової санації?

10. Яку інформацію має містити план санації у судовому порядку?


5825520864190975.html
5825554099848233.html
    PR.RU™